Опошнян Сергій, 10 клас, Коломацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання — Жарко Лариса Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року почалося вторгнення збройних сил росії в нашу рідну Україну. З того часу змінилося все: спосіб життя, наші цінності і ми самі, кожен з нас.

Коли це все почалося, то в мене в голові був хаос. Одна частина мене розривалася від туги і печалі, а інша — намагалася відігнати всі погані думки подалі. Чи був страх? Зрозуміло, він був космічно-всезаповненим, було заціпеніння. А потім спрацював інстинкт самозбереження. Ми почали готуватися до обстрілів нашого села та області. Батько заносив у підвал баклажки з питною водою, посуд, теплі речі, які могли знадобитися. А мама займалася заготівлею круп та консервів. І наш підвал перетворився у криївку, в якій є все необхідне. Було бажання десь заховатися і чекати перемоги. А потім прийшло усвідомлення того, що для перемоги щось потрібно робити.

І почалося волонтерство: допомогти біженцям, які поселилися у нашому Будинку культури, де мама працює керівником, допомогти фронтові.

Мама із сусідками у нас на кухні готували смаколики для наших військових. А ми з батьком були службою забезпечення, збирали продукти та гроші, витягували з нашої криївки стратегічні запаси, бо вважали, що є люди, яким вони необхідніші. І в кінці весни для себе купляли і капусту, і моркву, бо наша мама ВОЛОНТЕР. В очікуванні перемоги, переосмислення життєвих цінностей та пріоритетів, дистанційного навчання та постійних повітряних тривог пронеслися два воєнні роки.

А от третій рік війни виявився найскладнішим для мене, а особливо для мами, тому що нашого батька забрали на війну.

Мама довго плакала, переймалася. Після того, як ми провели батька, я усвідомив, що мені потрібно зайняти його місце у сім'ї: турбуватися за маму та стежити за господарством.

Отже, війна — складний період у житті країни і кожного з нас, але вона об'єднала українців навколо бажання бути вільними та незалежними, а нам усім дала зрозуміти, що життя – найбільша цінність!