Хромова Дарʼя, 10-а клас, спеціалізована школа Nº 7 імені М. Т. Рильського

Вчителі, що надихнули на написання — Тінчуріна Людмила та Вікторія Рафатівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 — це не просто цифра, це 1000 днів сповнених викликів, уроків та нових реалій, які назавжди мене змінили. 

Коли війна тільки-но почалася, це здавалось чимось не реальним, але поступово це перетворилась на сувору реальність. Дні, коли я, як і усі українці, прокидалась від повітряних тривог та вибухів, дізнавались новини про чергові атаки — стали болючою буденністю.

Прості звички, як прогулянка з друзями, раніше була сповнена радістю, а тепер — тривогами та переживаннями. Невідомість того, що чекає мене завтра, страх за рідних і близьких та втрати — стали невідʼємною частиною життя.

 За цей період, я зрозуміла, що речі, які раніше здавались надважливими, тепер відійшли на другий план.

Головним стало вміння цінувати кожну мить проведену з близькими людьми.

Що людська сила вимірюється не лише у вмінні вірити у себе, у свою країну та здатності триматися за надію.

Однак, не дивлячись на важкі часи,

я побачила, як змінилось наше суспільство. Люди, які раніше залишались байдужими до всього, зараз відкривають збори, стають волонтерами та ідуть боронити нашу країну.

Я бачила, як ті, хто ще вчора залишались своїми справами, сьогодні працюють, допомагаючи хто чим може, на благо інших. Ось тоді я і зрозуміла, що це пробудження громадської свідомості, що стало променем світла у темряві, який щодня світив все більше. Усі люди в України обʼєднались заради спільної мети-перемоги.

Попри всі негаразди, я не перестаю вірити у майбутнє та допомагаю як тільки можу. Незважаючи на мій юний вік, я намагаюсь донатити на Збройні Сили України, волонтерити та просто вірити у перемогу. 

Я завжди уявляю, як після перемоги усі повертаються до своїх домівок, воззʼєднуються сімʼями та починають життя з нової сторінки.

Я вірю, що наша країна знов розквітне, що усі міста будуть відбудовані. Ця віра допомагає мені в найважчі моменти і змушує завжди рухатися вперед.

Отже, 1000 днів війни — це не просто відрізок часу, це життя з безліччю випробувань, що змінили кожного з нас, перетворивши звичайне життя на боротьбу за свободу та гідність. Війна навчила мене, нас всіх, цінувати кожен день, бути стійкими і ніколи не втрачати надії на майбутнє. Вона викрила найглибші страхи кожного, але цим показала ту силу, про яку деяку і не підозрювали. Я побачила, як важливо завжди залишатися людяним. 

Так, війна змінила нас усіх, але ці зміни зробили нас сильнішими. І навіть після усього, що ми пережили, ми здатні відбудувати нову країну, де буде панувати мир та свобода.