Війна сильно вплинула на здоров'я і матеріальне становище нашої родини. У дитини почалися проблеми з серцем, у мене - зі щитовидною залозою. Я втратила роботу. Зараз вдалося знайти віддалену, але зарплата невелика. Нам також довелося залишити свій дім, тому що після пережитого прильоту дитина боїться знаходитися у квартирі.

До останнього ми не вірили, що почнеться повномасштабна війна. Коли це стало реальністю, я прямо сказала дитині, що прийшла війна. Вона дуже злякалася, адже раніше багато чула від прабабусі про пережите нею під час Другої світової війни.

Найстрашнішим став день, коли обстрілювали наш район. Одна з ракет влучила у сусідній багатоповерховий будинок прямо в нашому дворі. Вибуховою хвилею у нашій квартирі вибило всі вікна та пошкодило меблі. У цей момент ми були вдома і ховалися у коридорі. Саме це нас і врятувало.

Після пережитого психологічно важко нам обом. У мене часто трапляються панічні атаки, особливо під час масованих обстрілів. Дитина зараз трохи спокійніша, ніж рік тому, але у неї почало сіпатися око. Страх після того вибуху залишається настільки сильним, що вона не хоче перебувати у нашій квартирі.

З гострою нестачею продуктів чи медикаментів ми не зіткнулися. Нам допомагали гуманітарною допомогою. Жили скромно, але їжа завжди була. На щастя, медикаменти в той період нам не знадобилися.