Наталія з перших днів повномасштабної війни залишалась у Києві й, здавалось, звикла до постійної небезпеки - майже не ходила в укриття. Але ніч на 17 червня 2025 року змінила все. Вперше за довгий час страх за життя змусив її піти в підземний перехід, де зазвичай ховалися мешканці Солом’янського району.

Повернувшись під ранок додому, вона задрімала, але знову прокинулася від вибухів – вибігла з квартири в одній піжамі й ледь встигла сховатися знову в підземному переході, як російська балістична ракета влучила в сусідній будинок! 

Дим, крик, поранені і повністю знищений під’їзд - те, що побачила Наталія на вулиці, залишиться в пам’яті назавжди. В її квартирі вибило всі вікна, але вона жива - і дякує долі за цей шанс. Бо після тієї ночі ще чіткіше розуміє: життя - найцінніше, все інше можна відновити.