Я побачила російську техніку і зрозуміла, що буде щось страшне. Село окупували дуже швидко. Я не розуміла, що відбувається, і як мені захищати своїх дітей. У селі не було світла та води. Магазини були порожніми, бо все розкупили у перші дні війни. Пів року я з дітьми прожила в окупації.

З села ми виїжджали через Василівку, ночувати довелось у полі, бо черга рухалась повільно через перевірки росіян. Потім ми дістались Запоріжжя. 

Після пережитого моя родина стала міцнішою. Ми завжди допомагаємо та підтримуємо одне одного. Намагаємось більше спілкуватись. Сподіваюсь, дуже скоро ми будемо вдома. Своє майбутнє я бачу тільки у Михайлівці.