Війна змусила нас залишити рідний край і забрала найдорожче - батьків. Наше звичне життя залишилося в минулому, а разом із переїздом прийшли втрати, страх і важкі спогади.

24 лютого моя онучка перебувала в Новій Каховці. Вона прокинулася від звуку танків, які їхали містом. Про те, що відбувалося далі, онучка майже не розповідає. Видно, що ці спогади залишаються для неї надто важкими.

Про початок війни вона розповідала мені сама. Тоді дитина була дуже налякана і найбільше хвилювалася за свою маму.

Особливо сильний слід залишив момент, коли онучка потрапила під обстріл. Після цього вона почала гостро реагувати на гучні звуки. Її лякають феєрверки, сильний гуркіт і навіть звук дверей, які раптово зачиняються.

Війна закінчилася для неї не тоді, коли стих конкретний обстріл. Його відлуння залишилося у звичайних звуках мирного життя, які тепер можуть нагадати дитині про пережите.

Наша родина також зіткнулася з нестачею необхідних для життя речей, що стало ще одним випробуванням того часу.

У онучки є маленька іграшка - ведмежатко. Це особлива для неї річ.