Коли почали стріляти, родина Ганни Леонідівни нікуди не могла виїхати. Їхній будинок розташований недалеко від лінії фронту, постійно чути звуки бойових дій.

«Найстрашніше – що ми вже звикли, що десь стріляють, а ми йдемо на роботу, садимо на городі, гуляють діти», – розповідає жінка. Повертаючись із роботи додому, їх часто здоганяли обстріли, доводилося ховатися у посадках, падаючи в канави.