Людмила через війну залишилась без роботи, як і більшість жителів Краматорська
Я мешкаю в Краматорську. Мені 47 років.
Коли почалось повномасштабне вторгнення росіян, наше підприємство евакуювалося на захід України, і 80 відсотків працівників залишилися без роботи. Наше підприємство таке не єдине, роботи у місті немає, молодь виїхала.
Я мешкаю в приватному секторі. Поблизу мене в один будинок прилетіло, у другий, третій, потім - біля магазину. Ми живемо в постійному страху, це тяжко.
Їжа у нас є завдяки гуманітарці, а от із ліками було погано, бо аптеки позачинялися.
По всій країні - обстріли і тривоги. Сусіди не виїхали, підтримують одне одного. Їхати кудись і жити в садочку чи гуртожитку не маю бажання. Я мрію, щоб війна таки скінчилась нашою перемогою, наше місто було таким, як до війни, або ще кращим. І щоб усі, хто виїхав, повернулися додому.
