Мені 57 років. До війни ми з дружиною жили у Харкові.

У перший день війни російська армія вдарила по військових частинах, а потім щодня обстрілювала місто.

Ми виїхали в квітні, після того, як під нашим під’їздом розірвалися касетні снаряди.

Зараз ми з дружиною і батьками знаходимося на Сумщині, а донька зі своєю сім’єю виїхала на Захід України. Працюємо дистанційно. Нам надали будинок. Ми плануємо перезимувати тут, а далі побачимо: можна повертатися, чи ні. 

Батькам було незручно в дорозі: у батька нога не згинається, а теща незадовго до від’їзду перенесла операцію на тазостегновому суглобі. 

Хочеться, щоб наше рідне місто стало таким, як було до війни.