Я живу в Олексієво-Дружківці. У перший день війни прокинулась від вибухів. Наступного дня я залишилась без роботи, чого зовсім не очікувала. Потім у місті вимкнули воду та газ. Так я з мамою виживала пів року. Зараз всі комунікації працюють, але бойові дії продовжуються.

Я дуже боюсь вибухів. Особливо страшно вночі. Коли летять ракети, я плачу.

Я дуже хочу, аби закінчилась війна, діти повернулись додому та настав мир.