Коли моєму синові Колі було три роки, ми помітили, що він відстає в розвитку. Повели до лікарів. Діагноз був невтішний – неврит слухових нервів. Це досить важке, глибоке ураження слуху, за якого дитина взагалі не може адекватно чути навколишні звуки, розуміти мовлення.

Лікування та операції не приносять користі, тут потрібні тільки слухові апарати на обидва вуха. Ми змогли купити одну пару, але Коля в них практично нічого не чув, тому і не розмовляв.

Нам казали, що нас чекає школа для глухонімих – і більше нічого. Але потроху Коля займався в реабілітаційному центрі, навчився читати, писати, почав розмовляти. Ми збиралися в перший клас. І тут у нас, на Донбасі, почалися бойові дії.

 Коли ми були у бабусі під Шахтарськом, потрапили під обстріл. Це було 28 липня. Ми бігли до льоху – апарати злетіли з вушок, і ми їх розчавили ненавмисно. Купити нові не змогли.

Я без чоловіка, він загинув 2007-го. Підтримки чекати було нізвідки. Мені довелося з донькою і сином залишитися в Торезі. Жодних виплат ми не одержували, нічого.

 Нам знову допомогли благодійники з Фонду Ріната Ахметова, які купили Колі нову пару слухових апаратів. І син, який 10 місяців жив у повній тиші, нарешті, зміг знову щось почути.