Історію подано мовою оригіналу

Я ніколи не думала, що почнеться війна. У похилому віці дуже складно все кидати та кудись їхати. Я до останнього залишалась вдома. Через обстріли у селі розбиті вулиці. Багато людей загинуло. Осколок прилетів до мого будинку у мою спальню. Я дивом вижила, бо була на кухні. Не розумію, за що росіяни на нас напали. Як таке може бути. 

У селищі не було води, світла й газу. Доводилось готувати їжу на багатті. Найбільше мене шокувало поранення сусідки. Понад місяць вона лікувалась. Я за неї хвилювалась, бо ми близькі знайомі. 

Наважитись на виїзд я довго не могла. У травні 2022 року довелось поїхати з рідних країв. Я зараз живу в Запоріжжі. Дуже чекаю миру та повернення додому.