Я всьо врємя проживаю в свойом домє. У меня єсть син, двє внучкі і четверо правнуків. Я вспомінаю, шо мнє жилось хорошо, я нічого не боялась, до мене їздили внуки і правнуки без пропусків. А як почалися бомбьожки, до мене ніхто не їде і я нікуди не можу поїхати.

Як началася война, я всьо врємя спала в погрєбі, боялася. У мене там доски були покладені, перина й подушка. Я постоянно була в погрєбі, всьо врємя. Одного разу снаряд упав у сосєдєй в огороді. У моїх внуків в домі вирвало вікно з рамою, в домі все розбило.

Один раз я получила дєнєжную помощь від Красного Креста, більше нічого не получала.

Я дуже хочу, шоб був мир.