Ольга Вікторівна з чоловіком та мамою проживали в Маріуполі до 23 березня, а потім за десять днів добралися в Запоріжжя. На їхніх очах знищували місто, руйнувалися людські долі. Мама героїні погано ходить, тому в підвалі ховатися не могли. Після повного захоплення міста сім’я не захотіла жити у неволі. Виїхали з надією, що після звільнення міста повернуться додому.