Місяць я з дітьми та онуками сиділа у підвалі незнайомих людей. Маріуполь обстрілювали з усіх видів озброєння. Під час авіанальотів моя донька прощалась зі своїми дітьми. Бомбили дуже сильно по всіх житлових будинках. У місті не було води, світла та газу. Не було зв’язку.
З міста ми виїхали спочатку до Бердянська, а потім до Польщі. Прожили там пів року та повернулись до України.
Зараз живемо в Олександрії. Моя восьмирічна онука відвідує психолога через постійний страх повітряних тривог. Сподіваюсь, що скоро війна скінчиться і діти зростатимуть у мирі. Моє житло у Маріуполі вціліло, але поки війна не закінчиться, додому я не повернусь.
