У мене п’ятеро дітей. Живу з родиною в Добропіллі. У перший день війни я збирала дітей в садочок. Була шокована тим, що почалась війна. Діти у садочок не пішли. Я пішла до магазину купити продуктів, але там вже нічого не було. У місті була паніка. На заправках були величезні черги. Потім почались обстріли.

Під час прильотів по місту мої діти завжди плачуть. 

Я навчилась долати стрес. Намагаюсь триматись завдяки підтримці рідних. Сподівань на краще у мене немає. Хочу миру, аби діти пішли до школи, а не сиділи в чотирьох стінах.