У перші місяці війни мені не було страшно. Паніки не було, бо я розуміла, що це тільки завадить. Коли не було ліків, я діставала медикаменти через знайомих з інших міст. Також були проблеми з бензином. 

Я виїжджала з міста з дитиною до Дніпропетровської області. Через рік ми повернулись. Зараз я займаюсь волонтерством, що допомагає відволікатись від поганих думок. Я планую залишатись вдома. День народження дитини буду святкувати лише у рідному місті. Ми вистоїмо, я в це вірю.