Анастасія Віталіївна з чоловіком вирішили покинути рідну домівку, щоб вивезти дітей у безпечне місце

Я спала у своєму будинку, коли почалась війна. Нам довелося покинути рідний дім та виїхати в іншу область, адже я не могла продовжувати бачити перелякані очі дітей, коли навколо літають ракети.

Мене приємно зворушив наш виїзд з міста в колоні автівок. Ми гуртом їхали та ночували в машинах.

У моєму житті змінилося все, але спокій дітей – це найважливіше.

Зруйновані будинки та магазини в рідному місті завжди будуть нагадувати про жах, який розпочався 24 лютого.

Моя сім’я зараз разом, і ми намагаємось долати всі труднощі. Ми були змушені переїхати спочатку в село, а потім - в місто.

До війни я працювала перукарем. На щастя, я вже місяць працюю в Дніпрі, щоб заробити хоч якісь гроші. В нас були деякі заощадження, але ми економимо.