Мені 69 років, живу я в селі з донькою і двома онуками. Як почалася війна, ми нікуди не виїжджали. Перший рік просиділи в підвалі і спали там.

Світла не було на початку березня в 2022 році, то не працював котел. Ми на кухні пічку топили, а водою запаслися відразу, то вода була. Город свій садили - так і виживали. Нам ще допомагали, волонтери приїжджали. Нас в біді ніхто не залишив.

Коли все літало над головою, було так страшно! У нас є домівки розбиті, і люди гинули.  

В перший час, як тільки щось стукне, то в мене серце в п’яти уходить. 

Дуже хочеться миру, щоб була наша перемога, щоб росіяни вже залишили нас в спокої. Дуже хочеться миру, тиші і спокою.