У перший день війни обстріли були такої сили, що в мене тремтіли вікна. Я запам’ятаю цей день на все життя. Я дуже хвилювався за дітей, які тоді жили у Харкові. Потім вони виїхали.

У Слов’янську на деякий час зникли світло та газ. Виживати було дуже важко. Потім я виїхав, з собою забрав і кішку. Грошей в евакуації катастрофічно не вистачало, тому повернувся додому.

Зараз обстріли продовжують руйнувати місто, але я нікуди не виїжджаю поки в мене є робота. 

Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Це моє єдине бажання.