Шокот Олександра, 9 клас, Вишняківська гімназія з дошкільним відділенням та початковою школою - філія Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської  області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Калин Галина Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мені 14 років. В свої 12 років я почула страшне слово «війна». Спочатку для мене воно нічого не означало, але зараз, переживши два роки війни, я зрозуміла, що це дуже страшне слово «чорного кольору».

Це великий біль, страждання, а найстрашніше для мене – це невідоме майбутнє. 

Ще два роки назад я раділа життю, мала багато друзів, будувала плани на майбутнє. Але все змінилось 24 лютого 2022 року. Це дуже жорстока, варварська, бездушна війна. Страшними кроками вона зайшла в мою країну, забираючи життя багатьох людей. Кожен день приносив нові виклики, але також і нові усвідомлення.

Перші місяці були сповнені шоку та страху.

Переглядаючи стрічку новин, читаючи  про Маріуполь, завмирало серце. Без води та їжі, тепла та світла, ховаючись від постійних обстрілів, ховаючись в підвальних приміщеннях, знаходились маленькі діти разом з батьками.

Я не чула, як звучать вибухи і, коли падає ракета, але від побаченого в мене щемить серце.

Поки ми вчимося в школі, наші Збройні сили України дають нам змогу вчитися без вибухів та мати надію на завтрашній день. У ці моменти я усвідомила, як важливо цінувати прості радості: спілкування з друзями, прогулянки на свіжому повітрі. Спілкуючись із людьми, які втратили близьких або домівки, я зрозуміла, наскільки важливо зберігати людяність навіть у найскладніші часи. Допомагати тим, хто постраждав.

Кожен день війни – це новий виклик для наших захисників та захисниць.  Завдяки Богу та нашим героїчним воїнам я можу на сьогоднішній день спокійно спати.

Я дуже переживаю за наших захисників. Я радію тому, що вони найхоробріші воїни на світі, кожен день показують свою силу, стійкість і волю. Вони впевнено ідуть до перемоги. Я дуже сумую та наповнююся жалем через те, що солдати не можуть повернутися до своїх родин, а їхні душі відлітають у вічність.

Завдяки нашим героям ми не здамося, ми стоїмо за нашу країну. Ми сильна нація , бо ми маємо гарну зброю - любов до нашої землі.

Війна навчила мене бути сильною і стійкою, а також і чутливою до болю інших людей. І я розумію, що зараз не час стояти осторонь. Кожен із нас може знайти свій спосіб внести вклад у велике діло, щоб захистити нашу країну. Дехто відстоює нашу землю зі зброєю в руках, героїчно стоячи на передовій та оберігаючи свою рідну землю від ворога.

А ми, учні, допомагаємо волонтерством, збираючи гроші, відправляючи одяг та продукти на передову. А є і ті, хто молиться за мир та безпеку.

В багатьох односельців загинули рідні: батьки, чоловіки та сини. Їхній приклад надихає мене боротися та вірити у свою країну. Багато сімей повиїздили з країни для того, щоб захистити себе та своїх дітей. Але є і ті, хто залишився. До цього числа входимо я і моя сімʼя. 

Війна – це завжди погано, це зло, смерть, сльози і страх. Я думаю, що у війні немає жодного сенсу.

Будь-яка війна закінчується укладанням мирного договору, але в цей час гинуть люди і цього не повернути. Ця війна лякає нас, дітей, але завдяки їй ми обʼєдналися в одну велику родину, яку вже ніколи не зламати. Я думаю, що дуже тяжко жити в такий час, але треба йти далі: дорослим – працювати, нам, дітям – вчитися, займатися повсякденними справами. Головне, не впадати у відчай. Лише незламність духу допоможе наблизити нас до перемоги. 

Моя найбільша мрія, яку я хочу здійснити після закінчення цієї війни – це поїхати в прекрасні Карпати. Сподіваюсь, що саме цього року це стане реальністю. 

Ми все обовʼязково відбудуємо! Наша нація не зламна, працьовита, дружня і ніхто її не здолає ! Я теж українка і дуже цим пишаюся . Я вірю в нашу перемогу. Мій шлях – це шлях надії, сили і любові до своєї країни. Україна обовʼязково переможе і в нас буде щасливе майбутнє.

Я впевнена, що разом ми зможемо подолати всі випробування і створити краще життя для наступних поколінь. 

Сьогодні,як ніколи, актуальні слова Великого Кобзаря: «Борітеся –  поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»