Бондарчук Данііл, 1 курс, Черкаська медична академія

Вчитель, що надихнув на написання есе - Світлана Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

23 лютого була середа. Я йшов із музичної школи додому. Коли я був вдома, зробив уроки та ліг спати. Але наступний день змінив моє життя на «до» і «після». Я збирався йти до школи, але почалася війна, і нас перевели на дистанційне навчання. У п’ятницю, здається, була перша тривога, і ми з сім’єю йшли в бомбосховище, яке було біля нашого дому.

Перші два тижні були дуже страшними — я хвилювався за своє життя та за життя своїх близьких.

2024 рік став найважливішим для мене, бо цього року я мав закінчити останній клас у своїй школі, де навчався вже 9 років. До нашого класу перевівся новий учень на ім'я Діма. Він став моїм найкращим другом, який завжди допомагав у складних ситуаціях. Діма народився в Донецьку, і наприкінці 2023 року в його школу прилетіла ракета. Після цього він переїхав до Черкас, де живе зараз.

Цього року я вступив до медичної академії, де й зараз навчаюсь. Мені було важко підготуватися до вступних тестів через відключення світла та постійні повітряні тривоги, але я зміг скласти їх на 164 бали, і це дозволило мені вступити до академії.

Я дуже радий цьому, але найбільше я хочу, щоб війна закінчилася, і я більше не думав про повітряні тривоги, відключення світла та не хвилювався за своїх близьких.