Батько дитини, військовий, набув статус інваліда війни 1 групи, він лежачий хворий. Усе це відбувається на очах у 12-річної дитини. Ми проживаємо в Харкові, де не припиняються обстріли, та постійні проблеми зі світлом. Вона навіть онлайн не може нормально вчитися та спілкуватися зі сверстниками.

Зранку 24.02.2022 я зібрала родину та поїхала в село до бабусі. Сказала, що війна почалася, дитина злякалася.

Перші дні були найстрашнішими, важко виділити якийсь один день. Дитина стала більш замкнута.

Так, у село поїхали, але спочатку не завозили продукти, аптеки не було, а для машини не було бензину, щоб кудись з’їздити.