У цей день ми були вдома, спали. Прокинулись від вибухів, стали чекати, як буде далі. На наступний день, 25 лютого, ми виїхали до свекрухи в області. У понеділок чоловік повернувся до своєї роботи - водій у теплових мережах Харкова, а ми з сином залишились у селі.

Через місяць, 23.03.2022, чоловік помер. Сину на той момент було вже 11 років, він все зрозумів по моїй поведінці.

День смерті чоловіка - це бездна, мрак та повне несприймання реальності. Після його смерті я дуже погано сприймала реальність, тому звернулась за допомогою до фонду Столара. Мені дали контакти психолога, і за допомогою них я впоралась зі своїми атаками, панікою та сприйняттям життя. А дитина сприймала все через мене.