До війни я була цивільною. Після відходу русні з нашого міста я пішла добровольцем захищати Батьківщину у стрілецький батальйон. Зараз проходжу службу в лавах ЗСУ в артилерійському дивізіоні, стоїмо на Запорізькому напрямку.

Початок війни був днем паніки, розпачу і повної невідомості. Ми були вдома. Про все дізналися з новин, потім почали дзвонити рідні. У дитини був сильний страх і розгубленість. Перші дні війни були найстрашніші.

Психологічні проблеми не оминули і нашу сім’ю. Постійний страх за рідних, тривога і напруга стали частиною життя. Дуже допомагала підтримка один одного, лише так вдавалося триматися.

Гуманітарна ситуація була критичною, адже місто перебувало в облозі. Продуктами допомагала церква. У ті дні ми особливо гостро відчули, наскільки важливо залишатися людьми і підтримувати одне одного навіть у найтемніші часи.