Мені 48 років, я по професії продавець. Народилась і проживала в Дружківці. На даний момент виїхала в Кіровоградську область з дитиною.

В перший день було страшно і незрозуміло. Моя дитина перелякалась, ми не розуміли, що робити. Ми в квітні виїхали, бо дитина не витримувала.

Люди машиною виїжджали, і ми до них попросилися. А до цього думали виїхати потягом, але у нас не виходило.

Ми ось тільки з літа почали більш-менш заспокоюватися. Перестали спілкуватися з багатьма друзями, з батьками, сестрою - кожен по-своєму переносить війну.

На жаль, я поки майбутнього не бачу.