Кондрат Аліса,  I курс 2 групи спеціальності "013 початкова освіта", Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка

Вчитель, що надихнув на написання — Грона Наталія Вікторівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Викривлена лінія життя: як війна змінила наші символи і нас

Сьогодні, малюючи, я знову припустилася помилки – замість прямих, рівних ліній, рука повела криву. Це траплялося раніше безліч разів, але цього разу щось змінилося. Водночас із цією лінією на екрані мого телефону з'явилося сповіщення – чергова новина з фронту. Моя свідомість миттєво поєднала ці два моменти, і мене поглинули роздуми.

Напередодні 24 лютого я мирно малювала й перед сном випадково провела таку ж криву лінію. Наступного ранку вона стала символом мого життя.

Тоді ця крива, ніби передбачаючи майбутнє, виділялася на полотні червоним кольором, кричала попередженням, але я була ще занадто малою, щоб розуміти, що вона означала.

Повне усвідомлення того, як війна змінила моє життя, прийшло пізніше, коли я змушена була залишити свою школу, рідну й близьку, через ворога, про якого раніше й не думала.

Сумні, невтішні думки накочувалися, змиваючи радість, інтереси, досягнення.

Мої шкільні успіхи втратили значення, мої таланти тепер обмежувалися стінами підвалу та кількома слухачами – бабусею, дідусем і батьками.

Гете сказав: “Видатний художник часто не може судити ні про свої, ні про чужі твори”. І хоча ця теза здається логічною, у війні змінюються критерії. Тепер важливо не мистецьке бачення, а те, наскільки воно патріотичне. Настав час переосмислити значення наших символів.

Українці повинні шанувати гімн, прапор і герб як символи національної ідентичності, незалежності й спадщини. Це шанування має бути не лише формальним, але й глибоким, усвідомленим проявом поваги.

Співати гімн потрібно з гордістю, розуміючи його зміст і значення. Це не просто ритуальна дія, а можливість кожного разу усвідомлювати цінність свободи та єдності. Варто вивчати історію гімну, розповідати про його авторів, щоб кожне його виконання було наповнене змістом і емоцією.

Шанування прапора — це повага до жертв, принесених за незалежність України.

Під час підняття прапора або його використання в офіційних заходах українці повинні відчувати гордість за свою державу. Ставитися до прапора потрібно з повагою: не допускати його зневажання, не залишати без належного догляду, зокрема дотримуючись правил його зберігання і використання.

Герб — це символ української державності, що несе в собі багатовікову історію.

Слід шанувати герб як вираз гордості за країну, розуміти його глибоке значення та походження.

Нам варто знати, що кожен елемент герба має свою історію, і що цей символ об’єднує українців як націю.

Шанування цих символів має бути частиною національної культури, не просто виконанням ритуалу, а усвідомленим і глибоким актом поваги до свого минулого, теперішнього і майбутнього.

Я розумію, що війна викривила лінію мого життя. 

Мій батько, хоч і не загинув, зник із мого повсякденного життя, віддавши себе Україні.

Він справжній патріот, адже діє без зайвих слів і показухи. Це та історія, яку я бачу за українським прапором і саме вона сповнює мене патріотизмом.

Патріотизм — це не слова, а вчинки. І справжню повагу заслуговують ті, хто не просто говорить про любов до країни, а робить реальні справи, як мій батько, який волонтерить щосекунди, допомагаючи іншим.

Я горда за нього, бо він не шукає визнання, а робить добро для України.

Його дії, як і дії кожного з нас, будуть оцінені. Але навіщо кричати про них зараз?!