Для кожного з нас війна почалась у різний час. Я погано пам’ятаю день, коли почалась війна, але пам’ятаю той день, коли вона почалась для мене. Мама була засмучена, ні, мабуть, більше перелякана та стривожена.

Мій тато – поліцейський. Завжди захищав людей. Це його обов’язок як поліцейського і як сильного чоловіка.

Коли ми почули слово «війна», тато не вагався ні хвилини, він повинен бути там, де його вмінь потребують.

Мовчки збирався у відрядження до Андріївки. Мама довго плакала. Я принишкла і не знала, що нас чекає.

Пам’ятаю звук канонад. В місті тривога.

Пам’ятаю, як довго не було води, тому що зруйнували водогін. Відремонтувати його було неможливо, бойовики не підпускали.

А потім мама з татом відрядили мене у Київ до хрещеної, де я пробула майже рік.

Але зараз пройшло багато часу, я розумію, що саме тоді розпочалась війна. Пройшло багато часу, як я збагнула, що коїться в Україні, нашій державі. На даний час в нашій державі бойові дії трохи вгамувалися.

Я бажаю, щоб світом правив мир та благополуччя, люди припинили сваритися, бо з цього й починаються війни.