Кириченко Арсеній, Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку

Викладач, що надихнув на написання есе — Ірина Борик

"1000 днів війни. Мій шлях"

Як ми вже знаємо, саме все почалося 24 лютого 2022 року. Навіть неможливо повірити, що війна почалася так давно, почуття, ніби це було зовсім недавно, але комусь це могло здатися довгим і нудним часом, всі сприймають по-різному час, як і початок війни в рідній країні.

Ця подія дійсно вразила багатьох, те, що зазвичай відбувається у фільмах, тепер відбувається з нами, взагалі я так описую, ніби ми живемо в самому епіцентрі вибухів, град куль і вічних обстрілів, але це залежить від місцеперебування, і якщо я постійно говоритиму про те, що десь погано, а десь трохи менш погано — це буде виглядати так собі.

Я б сказав, що війна в цілому поки що майже не вплинула на мене. Дякую за це нашим героям, які щодня оберігають нас, щоб ми бачили мирне небо над головою.

Як я і сказав, хоч війна і не вплинула, все-таки, було б краще, якби її взагалі і не було. Пам'ятаю в перші дні війни, ніхто не міг повірити, що все справді так, життя народу України розділилося на "до" і "після", особливо життя школярів, у яких незміцнілі уми, як у мене, наприклад, і мені важко ставити розділові знаки. Багато хто переключився з російської мови на українську, хтось перестав захоплюватися колись улюбленими кумирами, просто тому, що вони з росії.

Ну а я все також живу, як жив і раніше, та знаю, що можу приблизити перемогу завдяки грошовому внеску для допомоги нашим солдатам.

Справді, війна вплинула на моє навчання, вже так довго провів днів за комп'ютером у Zoom, що задумався — раніше було краще, і хочеться повернутися назад до однокласників.

Пам'ятаю, як боявся перших вибухів, та й зараз страшно від них.

Пам'ятаю, як не розумів, у чому сенс цієї війни, у чому сенс жорстокості і чому це хтось схвалює. Невже люди настільки сліпі, або боязнь визнати неправоту взяла над ними гору.

Війна вплинула на нас. У майбутньому після перемоги всі розповідатимуть про це і згадуватимуть усе, що трапилося. Хтось втратив близьких через війну, а хтось назавжди змінився. Чи треба ще щось розповідати? Можна тільки чекати кінця цього пекла.