Ми перший день війни запам’ятали, коли у нас почали падати авіабомби. Це був наш перший страх. Падали снаряди, «Гради» летіли, а потім почали авіабомби кидати. Ми перелякалися. Стали вікна вилітати. Ми жили в Донецькій області. Зараз там страшні бої йдуть.

Як бомба у нас впала, то дроти обірвалися, світла не стало. Газ у нас балонний. Жили ми в підвалі. Не було де зарядити телефони, радіо підзарядити. 

У нас свій транспорт. Сіли в машину і поїхали. Усе вдома кинули, абсолютно нічого не взяли. Ми відразу поїхали в Курахове до знайомих, а потім син сказав вирушати на Дніпропетровщину. Ми їздили по селах, шукали, хто нам здасть дім. Знайшлися добрі люди, і от ми тут живемо.

Хочеться дочекатися перемоги, щоб все у нас в Україні було добре, щоб були мир і злагода.