Ірина Тезик | Петриківка

"Оця церква й допомагає мені зараз жити"

Дерев’яна будівля всередині розписана традиційними декоративними квітами. У Петриківці на Дніпропетровщині цими днями відкрили меморіальну церкву. Споруда заввишки з чотириповерховий будинок – це перший у селищі храм Православної церкви України (ПЦУ). Але примітна вона не тільки цим: гроші на зведення пожертвувала мати загиблого у війні з Росією бійця Костянтина Тезика. Матеріал Радіо Свобода.

Ірина Тезик вчителька музики з Петриківки, вона зараз живе за кордоном. Працює прибиральницею.

На храм, розповідає вона, віддала частину своїх статків, а також ті кошти, що отримала від держави як компенсацію за загибель сина.

Костянтин Тезик з мамою

Її Костянтин, «Котик» – як вона любила називати сина - був не єдиною дитиною в родині, але після смерті молодшої доньки став її єдиною надією, ділиться мати. Зростав, каже, розумним і допитливим, вивчився на програміста, працював в ІТ-сфері. З дитинства, говорить Ірина, її син захоплювався єдиноборствами, любив велоспорт і ніби готував себе до війни.

Мати згадує, що того страшного дня Костянтин вперше не вийшов на зв'язок в обумовлений час.

«А потім мені телефонує брат і каже: «Ір, ну дівчата там наводять уже лад у дворі». Я зразу зрозуміла, чому порядкують у дворі… Я все зрозуміла», – говорить Ірина.

Церква і мрії, що не збулися

Про побудову храму на честь полеглих воїнів у Петриківці мати замислилася ще в день, коли ховали сина. На відспівування, говорить, запросили священника, який був найближче, – з УПЦ (Московського патріархату). Інших храмів у селищі не було. Ще тоді один із близьких друзів сина, говорить Ірина, сказав їй: «А Костя не був би цим задоволений».

Пізніше, коли мати шукала можливості для вшанування пам’яті сина, прийшла ідея каплички, а потім – і церкви.

Церква в Петриківці, зведена Іриною Тезик

Втілення проєкту в життя, говорить Ірина, взяв на себе її брат з родиною та однодумцями. Кошторис перевищив півтора мільйона гривень, розповідає жінка. На церкву пішло й заощадження самого Костянтина, і зароблене нею за кордоном, і виплати «за сина».

«Ми вирішили, що ця церква буде на честь загиблих воїнів – вони на це заслуговують», – наголошує Ірина.

Ірина в церкві

У новозбудованому храмі Рівноапостольного царя Костянтина в Петриківці вже правлять службу. У її найближчих планах, говорить мати, упорядкувати територію навколо храму та доповнити петриківськими розписами внутрішній простір церкви. А ще – створити Алею слави всім воїнам, землякам-петриківцям, які загинули на війні. На це жінка також планує витратити власні кошти.

У храмі

«Оця церква й допомагає мені зараз жити. І люди. Мої друзі, брат, родина, підтримка один одного», – додає вона.

Костянтин мріяв подорожувати

У Костянтина, з гіркотою згадує мати, залишилися несправджені мрії.

«Я казала: «Котику», як скінчиться війна, ми з тобою поїдемо подорожувати по Європі, ми ж ніде з тобою не були». То фінанси не дозволяли, то навчання, то робота. А він говорив: «Ма, яка Європа? Та я й України не знаю, я хочу по Україні – велосипедом поїздити, подивитися», – розповіла мати.