«Від постійних вибухів тріскають навіть цегляні стіни»

Ми всю війну не виїжджали з рідного села. А воно розташоване за 500 метрів від пункту пропуску «Новотроїцьке». У нас у селі згоріло чотири будинки, а побито, вважай, кожен. Склити вікна безглуздо, від постійних вибухів тріскають навіть цегляні стіни.

Вибухом наші двері вибило із завіс, вони відлетіли. Труби перебиті, насосна станція пошкоджена, води в селі не було два роки. Зараз іде більш-менш нормально.

Кілька років ми не могли зібрати урожай. Усе, що саджали, – усе згоріло. Цього року посадили картоплю та кабачки, сподіваємося, щось виросте. Тільки сил уже не залишається на таку роботу.

Ми пенсіонери, за чотири роки війни здоров'я сильно похитнулося. Почнуть стріляти – починає трусити, головні болі та серцеві починаються. Є в нас діти, онуки й навіть правнук, але бояться до нас приїжджати. А ж раніше любили збиратися в нашому будинку всією родиною.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/