Скачко Ірина, 11-а клас, заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Мирноградської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Мазярова Дар'я Сергіївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Уранці 24 лютого я прокинулася раніше звичайного, мене розбудили повідомлення від друзів і родичів. Крізь сон я хвилююче почала читати новини, не розуміючи, що могло статися.

Після побачених дописів у соцмережі, у мені ніби зникли всі думки та почуття.

Будучи дитиною, мені здавалося, що це міг бути якийсь жахливий і помилковий жарт. Я заперечувала той факт, що це могло статися в наш час.

Повномасштабне вторгнення — злам усіх уявлень про стабільність і безпеку. Момент, коли світ навколо може руйнуватися в одну мить, а майбутнє стає невизнаним і страшним.

Раптово починаєш розуміти, що ніякої впевненості у наступному дні немає. Замість планів на життя приходить страх.

А кожна новина знову і знову змушує затримувати подих. Це час, коли мужність і сила духу перевіряються на міцність.

Жодна війна не проходить без втрат. За цей період я втратила багато мені цінних речей — друзів, звʼязок із родичами.

Втрата таких звичайних речей, як спілкування зі знайомими або друзями, виявилось важким.

До війни ми могли спілкуватися годинами, і говорити на будь-яку тему, ділитися планами, мріями, розважатися. Але війна внесла свої корективи. Дехто спочатку війни виїхав закордон, дехто залишився в країні, але змушений був виїхати з рідного міста. У цей момент відчуття самотності стало незвично більшим. Стабільне, розмірене життя зникло в одну мить. І це залишало після себе порожнечу, яку складно було заповнити.

Особливо жахливим був момент, коли наша родина втратила звʼязок із родичами з Маріуполя. Ми постійно думали про них, хвилювались, бо не знали, чи в безпеці вони, чи взагалі живі. Дні перетворилися на довге очікування. Кожне повідомлення викликало нервове хвилювання. І тільки через три місяці, ми нарешті почули їхні голоси і дізнатися, що вони живі та здорові. Це було самим цінним і радісним моментом за останній час.

Ці 1000 днів війни, навчили мене цінувати прості речі: ранкові сніданки з родиною, спокійний сон, спілкування з друзями. Я розумію, як важливо не занепадати духом та підтримувати тих, хто опинився у важкій ситуації. Цей шлях змінив мій світогляд, даючи мені силу і рішучість у складних ситуаціях.

Я вірю в те, що незважаючи на всі випробування українці зможуть спільно здобути перемогу у цій війні, відновити країну. Ця війна зробила нас сильнішими та незламними!