Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Галина Вікторівна Мухіна

«Осмисленим став кожен день»

переглядів: 506

Уперше ми відчули, що це війна, - 15 липня 2014 року. Потім із роботи зателефонували діти, сказали не виходити на роботу й залишатися вдома. Ось так усе починалося.

Була невизначеність, що робити далі. Чоловік працював, по можливості їздив на автобусі до столиці. Так склалися обставини, що довелося все залишити, і він втратив роботу. Він уже жив у Горлівці, але довелося вивозити сім’ю в Харківську область.

Моя мама проживала в Зайцевому, від мене було півгодини ходьби, а тато залишився в себе. Довелося залишитися й дивитися і там, і тут. Селище поділилося на дві частини, мама залишилася на тому боці, а ми тут. До неї доводилося їздити через КПВВ, хоча мама жила в трьох кілометрах від нас. Їздила в окружну, і іноді це займало пів дня. Добиралася і велосипедом, і пішки.

Потім тато помер, мама залишилася сама. У мами частина будинку згоріла під час першої пожежі, потім потрапила під обстріл, її поранило. Таким чином вона потрапила в Горлівку, у лікарню, а вже звідти я забрала її до себе додому. Через деякий час згорів будинок, і мама залишилася без житла, зараз живе зі мною.

Звичайно, це все позначилося на ній. Важко бачити, що вона поруч із будинком, де прожила все життя, дивиться і каже, що хоче додому.

Мрію насамперед про мир, щоб на нашій землі було мирно. Хоча, напевно, важко, щоб селище процвітало, як до війни. Важко й сумно дивитися, як стоять зруйновані будинки, усе заростає, тут залишилися переважно 65+, молоді немає. Наймолодшим тут 52 роки.

Осмисленим став кожен день

Дуже змінилося моє ставлення до життя. Я почала його цінувати. Хоча до цього думали про те, як підняти дітей, вивчити їх, поставити на ноги. Зараз кожен прожитий день став повноцінним, хочеться вставати зі світанком сонця й бачити захід.

У 2015 році ми почали отримувати різну допомогу від [Ріната] Ахметова, Червоного Хреста та інших організацій. Якби не вона, не знаю, як би ми вижили.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Зайцеве (Горлівка) 2014 2015 2021 Текст Історії мирних жінки чоловіки 2014 2015 зруйновано або пошкоджено житло поранені психологічні травми обстріли втрата роботи безпека та життєзабезпечення здоров'я 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій