Я вдова. Зі мною проживала молодша донька з онучкою. Онучка - інвалід дитинства. Онук - захисник "Азовсталі". Зараз у полоні. Він пішов у 2021 році служити в армію. У полоні уже дев'ятий місяць. З ним немає ніякого зв'язку. 

Вирішальним моментом для виїзду з дому стало те, що мою дочку поранило.

Донька вийшла на подвір'я, а нам у город прилетіла бомба і осколки потрапили їй у ногу. Осколок пішов угору і заплутався у кишківнику. Почався перитоніт.

Їй уже чотири операції робили. І зараз вона лежить у лікарні імені Мечникова у Дніпрі після операції. Вчора якраз прооперували. А я зараз з онучкою у Мирнограді. 

До поранення дочки ми жили в підвалі. Як її поранило, ми замовили таксі-перевізника і переїхали сюди. 

У мене троє дітей: одна живе у Кам'янці, інша - в Очеретиному, сказала, що нікуди не поїде. Їх так там бомблять! А ми, якби не поранило дочку, певне, теж там би перебували. Ми сидимо без світла, без води. Добре, що ми зняли будиночок, тут хоч пічка є, можемо грітися. Що оце росія робить! Хіба так можна?

Наш онук Сергій працював на шахті ДТЕК. Онука взяли в армію. І коли Марину, його матір, поранили, Рінат Ахметов дав їй допомогу. Він допомагає усім, і ми отримуємо від нього гуманітарку. Дай Бог йому здоров'я.

Я хочу, щоб війна пошвидше закінчилась. Щоб усі наші будинки, квартири були цілими. Щоб усі були живі-здорові. Скільки вбивають, скільки калічать дітей. Але я вірю, що Україна переможе!