Герасименко Марк, Ф 1/1 група, Технолого-економічний фаховий коледж МНАУ

Вчитель, що надихнув на написання — Кириленко Анна Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни, це важкий і довгий період для українців. Багато хто з нас втратив свої домівки, рідних. Багато мужніх синів України поклали своє життя, боронячи нашу державу. 24 лютого 2022 року в 3:40 пролунали перші вибухи  на території України. З самого ранку люди в паніці почали покидати Україну. Було дуже складно повірити що розпочалася справжня війна. Моя сім’я вирішила поїхати жити до бабусі в приватну садибу, тому що ми мешкаємо в багатоповерховому будинку на околиці міста, біля зони бойових дій.

Перша ніч для мене, як і для кожного з нас, була найстрашніша. Коли вибухи лунали дуже далеко, здавалося, що це біля тебе.

Напротязі довгих ночей я не міг спати, складалось враження що якщо я засну, то більше не прокинусь. Згодом, ми переїдемо до дядька в якого в домі є укриття.

За цей час, в мене є два яскравих спогади, які викарбувались в пам’яті на все життя. Перший — це наша поїздка на дачу в Лупарево під час активних бойових дій.

Повертаючись додому ми потрапили під обстріл, а коли збирали речі, поряд з нами був «приліт» касетного снаряду. Тоді я вперше почув зблизька як летить ракета та як це гучно.

Час потроху йшов. В місто доставляли гуманітарну допомогу, яка хоч якось компенсувала пусті полички в магазинах. Влітку через перебитий рашистами водогін, в Миколаєві відключили воду. До нашого життя додалося ходіння по воду.

Другою подією стане 23 липня 2022 року. Приблизно в 17:30 почалася тривога, в цей час ми з другом сиділи поблизу 48-ї школи. Тривога стала для нас звичною подією, тому ми зовсім не поспішали додому. І 

саме в цей час окупанти запустили по школі чотири ракети. Осколки летіли в усі сторони, наше життя врятувало те що поряд був відкритий підвал в який ми забігли. 

Згодом розпочнеться відключення світла через масові ракетні обстріли росії.

Час проходив досить швидко, а дні одноманітно: по декілька днів ми були без світла, постійне ходіння по воду, яка досить швидко закінчувалась. Новий 2023 рік , ми також зустріли під вибухи  в місті.

Тому «Новий рік» ми святкували в укритті. Одним із найгірших днів за цей період стане дата 6 березня 2023 р.

В цей день був «приліт» касетного снаряду у двір моїй бабусі. На щастя обійшлось без жертв, однак згодом її слабке серце не витримала, і вона померла.  

Наразі наступає 1000 день війни, у миколаївському водопроводі з’явилась технічна вода, іноді виключають світло, тривоги лунають щодня, подекуди в місті лунають потужні вибухи. За ці 1000 днів кожен з українців відчув біль від втрати, розпач та зневіру. Наразі кожен з українців намагається проживати своє життя, навчившись жити «тут і зараз», намагаючись не відкладати моменти щастя на потім. Але ніхто не поверне нам наших близьких та рідних яких забрала ця «клята війна». Тому найзаповітнішою моєю мріє є закінчення війни та життя в незалежній Україні.