Голубенко Андрій, 10 клас, Славгородський ліцей Краснопільської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання — Сальник Яна Валеріївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це найгірше слово та подія, яка може статися в нашому житті. Чи усвідомлюємо ми, що це?! Війна — це збройний конфлікт, який забирає за собою сотні, мільйони життів. Це головна проблема нашої планети, яка переслідує кожну людину та приносить тільки біль і страждання.

На нашу суверенність завжди заглядається наш “чудовий” та “мирний” сусід, що з 2014 року і по сей день намагається зробити нас своєю автономією.

Але завдяки нашим захисникам та захисницям ми витримуємо ворожі атаки, а також маємо змогу проводити наступальні дії, щоб звільнити окуповані території нашої країни.

Я пам’ятаю той ранок на 24 лютого 2022 року, саме в той момент я зрозумів, що моє життя вже не буде таким, як раніше.

З того моменту пройшло вже два роки і за цей час я побачив дуже багато страшного та неприємного.

Я пам’ятаю, як через наше село їздили нескінченні колони з технікою: танки, БМП, БТР, бензовози, вони їхали в усіх напрямках, але коли поверталися їх було вдвічі, а то й втричі менше, завдяки нашим захисникам, які не давали проходу цим істотам.

Влітку того ж року я був змушений покинути свою домівку через постійні обстріли та загрозу для свого життя.

Потім я повернувся назад до своєї оселі та почував себе набагато краще. Коли я перебував вдома, то на власні очі бачив те, як військові рф знищувала наші оселі, як вони вбивали мирних людей постійними обстрілами, забирали наших мешканців у полон. Але завдяки нашим захисникам, які тримали оборону та не давали просуватися ворогу вглиб нашої країни, а також завдяки тим людям, які долучалися до допомоги нашим захисникам: купували машини, дрони, інше знаряддя, ми змогли вистояти, і не зважаючи ні на що, ми вільні.

Я також мав честь брати участь в допомозі нашим захисникам, тим самим показуючи, що наш народ — незалежний та готовий допомагати своїй країні, щоб залишатися і надалі вільним та жити в спокої, мати мир. Наш народ завжди боровся за свою незалежність, але не всі країни підтримували та визнавали наші наміри, проте після подій 24 лютого 2022 року їхнє ставлення змінилося.

Україна та український народ став символом сили, хоробрості, незламності та неабиякої стійкості.

Наша згуртованість і взаємодія є тим шляхом, який прискорює нашу допомогу, яка допоможе нам побачити яскраве майбутнє нашої країни.

Тарас Шевченко ще в далекому 1847 році писав “Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!”. Ці слова і в наш час залишаються актуальними, але зараз вони є мотивуючими для кожного українця і тих людей, які нас підтримують і допомагають.

Він, як ніхто інший, знав, хто такі москалі і яке це лихо жити поруч з ними.

Саме тому ми повинні бути мужніми, стійкими, робити все, щоб ніхто не зміг нас зламати. Адже

ми стільки всього вже пережили, що попереду має бути лише вільне, мирне життя у незалежній Україні, яку я так люблю!

Віримо в перемогу! Вдячні усім захисникам і захисницям, усім причетним до наближення перемоги, за можливість жити тут, навчатися, бути поряд з батьками, рідними, розвиватись, посміхатись і любити! Слава Україні!