До війни в мене було все. Після початку війни я вісім місяців прожила в окупації. Виїжджала з села, а потім повернулась. Воду ми качали зі свердловини за допомою генератора. У селі була гуманітарна катастрофа. Добре, що у мене були запаси. У дитячому садочку жили переселенці з сусідніх сіл, і я носила їм все, що у мене було. Росіяни нікого не випускали. У мій двір прилетів снаряд, осколками вбило корову. Я була дуже налякана, не знала, що робити. 

Я знала стежку, яку окупанти не контролювали. Пройшла десять кілометрів, аби врятуватись від війни. 

У жовтні ЗСУ звільнили село, але зараз я туди повернутись не можу. Зараз живу в Дніпропетровській області. Вірю, що Україна переможе. Сподіваюсь, що встигну повернутись додому.