Я жила у Вугледарі. Після початку війни від міста не залишилось нічого. Не було води, світла й газу. Снаряди і ракети прилітати скрізь. Я не виходила з підвалу, зі мною був чоловік і кіт. З міста нас вивезли волонтери. Згодом вони показали мені відео, як горить моя квартира. Я була шокована, сподівалась до останнього, що ще повернусь додому. Моє житло – це все, що я нажила. Думала, залишу все дітям, а зараз розумію, що це неможливо.

Чоловік помер, не витримав стресу. Мої сини воюють. Багато горя мені принесла війна.

Грошей мені не вистачає, бо пенсія дуже маленька. Я не можу купити собі нормальну одежу. Виживаю завдяки гуманітарній допомозі, бо всі кошти йдуть на ліки. Я чекаю лише миру. Дуже хочу, щоб війна закінчилась.