Я Альона. Війна забрала у нас все, домівку, речі, друзів, родичів, звичний образ життя. Ми вимушені були покинути рідну домівку, так як це дуже загрожувало нашому життю. Дитина була напугана, на фоні чого в нього відкрилася рвота. Він дуже просив виїхати поскоріше.
Ми перебували вдома як почалися обстріли, так як ми проживали в сірій зоні, то було дуже страшно. Орки обстрілювали місто майже без перестану, це був жах.
День, коли ми вирішили виїхати з міста в інше місце, - був найстрашніший. Було дуже жахливо, так як обстріли були дуже великі і кожної хвилини можливо було загинути. Коли виїжджали разом з друзями, то в зоні ще де було гучно, у них зламалась машина, ось це було дуже страшно, коли стоїш на узбіччі, де є міни і ідуть обстріли, але ми знайшли вихід і потихеньку с божою допомогою виїхали живі.
Замкнутість, роздратування, апатія, емоційна реакція. На фоні війни – погіршений психологічний, емоційний стан. Дитина стала замкнутою від усіх, не бажає ні з ким знайомитись та спілкуватися. Перебуває постійно вдома сам без друзів. Дитина певний час сиділа під обстрілами разом з нами в коридорі, так як укриття у нас не було.
