Мені 70 років, я з міста Снігурівка. Миколаївська область. До війни нормально було жити.

Перший день війни мені запам’ятався гуркотом танків і вибухами. Коротше, пекло було. Ми ніде не виїздили - весь час були в Снігурівці.

Найважче було, коли вони нас окупували: не було ні світла, ні води, ні газу. І їсти не було, зв’язку не було - у нас нічого не було.

Шокували прильоти і зухвалість росіян. Нас просто не вважали за людей. Вони були тут хазяїва, а ми – ніхто. Вони нам так і казали, що ви тут ніхто. Морально усім дуже важко.

Найприємніше - коли наші військові орків вигнали і нас звільнили.

Якби війна завершилась пошвидше. Віримо, що наші хлопці переможуть, і буде мир у нас в Україні.