Кутало Марія, 10-а клас, Кременчуцький ліцей № 5 імені Т. Г. Шевченка

Вчитель, що надихнув на написання — Заплішко Ольга Дмитрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Важко повірити, що минуло вже 1000 днів війни. Коли бойові дії тільки почались, здавалося, що це тимчасовий жах, який незабаром закінчиться. Проте час іде, а війна все ще триває, залишаючи глибокі сліди в серцях кожного українця. Ці 1000 днів стали для мене періодом випробувань, переосмислення та самовідкриття. Мій шлях протягом цього часу — це історія боротьби, надії й зростання.

Коли почалися перші дні війни, я була розгублена та сповнена тривоги за себе й своїх рідних. Тоді я не могла уявити, як сильно ці події змінять моє життя.

Страх і біль, що з'явилися в перші тижні, поступово змінилися на бажання діяти, допомагати, боротися за майбутнє.

Я зрозуміла, що війна — це не лише битви на фронті, а й щоденна боротьба кожного з нас за наше життя, гідність, та країну.

Останні 1000 днів були сповнені моментів, що навчили мене цінувати прості речі: тишу, яка раніше здавалася звичайною річчю, а тепер стала символом безпеки. Звичні дії, як сімейна вечеря або прогулянка парком з друзями, — це моменти миру, яких ми так всі прагнемо.

Моє життя змінилося радикально. Я почала більше займатися волонтерською діяльністю, оскільки зрозуміла, що важливо не тільки піклуватися про себе, а й допомагати іншим.

Разом із друзями ми організовували збори та різні акції, щоб допомогти дітям, які втратили батьків і житло під час війни.

Долучалися до ініціатив для допомоги військовими. Я вважаю, це не просто зайнятість, а це можливість бути частиною великої справи, що об'єднує всіх нас у боротьбі за мирну країну.

Під час війни змінилося і моє ставлення до освіти. Раніше я сприймала навчання як щось, що потрібно виконати, аби досягти своїх цілей. Тепер розумію, що освіта — це інструмент вдосконалення і досягання цілей. Незважаючи на повітряну тривогу, небезпеку та дистанційне навчання, я намагаюся продовжувати вчитися, розвивати свої навички, щоб бути корисною своїй державі.

Отже, мій шлях у ці 1000 днів війни — це усвідомлення, зміцнення і віри в те, що майбутнє України залежить від кожного з нас. Ми всі стали сильнішими, мудрішими та більш рішучими. І я маю віру в те, що після цього вийде побудувати, нову, міцну країну, яку вже нікому не вдасться зламати!