Казновецький Святослав, 1 курс, Відокремлений структурний підрозділ «Рівненський автотранспортний фаховий коледж НУВГП»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дрозд Тетяна Леонідівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - це тривалий і складний процес, який змінює життя людей і суспільств. Тисячу днів війни - це час коли все змінилося. Я не міг уявити, скільки болю і втрат ми переживемо. Я не міг повірити, що це відбувається насправді. Навіть тоді, коли в новинах повідомили про початок повномасштабного вторгнення, я все ще сподівався,  що це неправда. Але, після  першого влучання російської ракети, усе раптом стало реальним. Гучний вибух розірвав спокій і миттю прийшло усвідомлення, що війна вже тут. Той момент змінив мене назавжди.

Почалося нове життя, кожен день в якому приносив нові виклики і тривогу.  Я зрозумів,  що тепер все інакше і повернення до минулого не буде.

Коли  вперше пролунала тривога, ми не знали що робити. Сирени лунали все частіше, навіюючи страх, а ми не розуміли, як діяти. Було страшно. Ніхто не був готовий до повномасштабної війни. Ми боялися за своє життя, за родину, і, взагалі, за майбутнє. Ми намагалися заспокоїти один одного, але страх ніби засів  глибоко. Незрозуміло було, коли це все закінчиться і чи закінчиться взагалі.

Війна забрала наш спокій, наш звичайний спосіб життя. Друзі та родичі виїжджали у інші міста та за кордон.

Після перших кількох тижнів невизначеності  я зрозумів, що важливо не здаватися і знайти спосіб бути корисним. Ми зі всією школою вирішили долучитися до волонтерства. Найбільше мені запам'яталася та частина нашої волонтерської діяльності, яка полягала у виготовленні сіток для захисту наших військових. Ми зібралися в шкільному класі, де, під керівництвом вчителів та досвідчених волонтерів, навчалися плести сітки. Кожен із нас приносив різноманітні тканини та нитки, які ми використовували для створення маскувальних сіток. Паралельно з цим ми організовували благодійні заходи, де кожен охочий міг пожертвувати кошти на купівлю необхідних матеріалів.

Таким чином,  ми не тільки плели сітки, а, влаштовуючи різні акції, намагалися залучити більше учнів до волонтерства. Ще  проводили ярмарки, на яких продавали випічку та сувеніри, а зібрані кошти відправили нашим Збройним Силам України.

Щоб розвеселити та підняти дух нашим військовим,  ми писали листи з побажаннями та малювали малюнки, які надсилали на передову. Однією з найяскравіших акцій, яку ми організували, стало виконання колядок на підтримку Збройних Сил України. Завдяки нашим зусиллям вдалося зібрати велику суму грошей, яка була відправлена нашим захисникам. Та і досі ми не зупиняємося на досягнутому і продовжуємо нашу волонтерську діяльність.

Під час війни в нашу школу приїхали люди з окупованих та прифронтових міст України, які у пошуках безпеки, змушені були залишити свої домівки.

Діти з різних куточків країни були налякані та втомлені. У нашій школі ми надавали їм допомогу: забезпечували необхідними речами, навчальними матеріалами, а також старалися морально підтримати. Незважаючи на труднощі та пережите жахіття війни, люди, що знайшли прихисток в нашому місті,  теж  активно включалися у волонтерську діяльність.

Наші Збройні Сили України - це справжні герої. Вони ризикують своїм життям, щоб захистити нашу країну. Кожен день вони показують відвагу та мужність на фронті.

Вони борються за незалежність і свободу. Воїни ЗСУ підтримують один одного і працюють разом у складних умовах. Ми чуємо дуже багато історій про їх подвиги. Їхня незламність, сміливість, рішучість вражають усіх. Вони стають прикладом для кожного з нас, показуючи як важливо любити свою країну. Ми вдячні кожному солдату за те, що вони борються, ризикуючи своїм життям заради нашої свободи. Слава Україні!