Війна прийшла до нас із самого першого її дня. Адже саме через наше село їхали цілі колони російських загарбників. Частина із них залишилися і окупували село. Знущалися та катували людей. Зараз, коли окупація закінчилася, ми знаходимося під постійними обстрілами. Спимо у погребі, щоб хоч трохи захиститися від смерті. 

Шок - окупація та щоденні сьогоднішні обстріли. Було таке, що окрім картоплі, яку самі виростили, нічого не було, бо ніякі продукти в село не привозили. Ні муки, ні хліба, ні олії, ні круп.

В дітей залишились іграшки, які заспокоюють їх. Тривожні події вони переживають щоразу, коли чують вибухи.