Мені 62 роки. Я мешкаю в місті Снігурівка Миколаївської області. Майже дев’ять місяців жила в окупації без світла, води й газу. Сини служать у ЗСУ. Середній був у Територіальній обороні. Окупанти вибили йому ключицю. Потім я переховувала його.
Росіяни обікрали й потрощили магазини відразу, як зайшли в місто. Потім ходили по домівках, шукали учасників АТО й тероборонців. У моїй квартирі вісім разів проводили обшук. Згодом влаштували референдум.
В окупантів було п’ять катівень, у яких вони знущалися над людьми. Також росіяни бомбили нас. Багато будинків розбито. У нашому – вибиті вікна.
За фахом я хімік, а мені довелося пекти й продавати пиріжки під обстрілами, щоб утримувати себе і рідних. Ми не брали від окупантів ні гуманітарку, ні гроші.
Відразу після звільнення з’явилися вода і світло. А під час окупації ми набирали воду з джерела, що за півтора кілометри від нас.
Я думаю, що війна скінчиться приблизно через пів року. Хочеться миру, спокою і щоб діти були живі.