Наталію російські військові вбили третього березня у Ворзелі на Київщині. Того дня жінка ходила до окупантів та просила скласти зброю. Донька Наталії розповіла, що після перемовин із її мамою один ворожий танк залишив зброю та поїхав. Але вже ввечері інший був біля воріт їхнього дому. З кулемета окупанти розстріляли Наталію та її чоловіка, які перебували на вулиці поряд зі своєю оселею.

«У тата потім вилучили шість куль, у мами – одну. Коли вона падала, сильно розбила голову… Мене врятувало те, що я сховалась за парканом», – розповіла Катерина, донька загиблої.

Наталії було 57 років. Разом з чоловіком Валерієм вона жила у Ворзелі на вулиці Польовій. Свого часу Наталія працювала у столичній школі вчителькою географії та зарубіжної літератури. Опісля того, як перестала там навчати, часто зустрічалась зі своїми випускниками. Колишні учні Наталії називають її шкільною мамою, світлою та доброю людиною.

«П’ятірка з географії та її усмішка назавжди в моєму серці», – написав один із випускників.

«Вічна світла пам'ять Наталії. Дякую за все, що ви робили для нас, Ваших учнів», – написала колишня учениця Марина.

«Оптимістична. Щира. Відповідальна! Надзвичайно професійна. Назавжди в наших серцях і душах», – сказала знайома загиблої Ірина Корогод.

Сама ж Наталія у другий день повномасштабної війни, 25 лютого, писала: «Що поганого зробили Росії загиблі мирні жителі України? Не відправляйте своїх дітей вбивати. Ми будемо відстрілюватися. Ми мирний народ і захищаємо свою землю. Що на нашій землі роблять ваші солдати?»

У Наталії залишились донька Катерина та син Михайло.

Історія з instagram каналу Victims of russia.