Я мешканець Ізюму. Коли почалася війна, ховався з донькою у підвалі п’ятиповерхового будинку. Потім волонтери вивезли нас у Слов’янськ, а коли і його почали бомбити, перевезли у Дніпро. Там ми отримували гуманітарну допомогу. Харчувалися у їдальні разом з іншими переселенцями. 

Я хвилювався за квартиру, тому повернувся. Окупанти пограбували її та побили склопакети на балконі. 

Зараз у місті є всі комунікації. Люди повертаються.