Я зі Снігурівки. Життя було звичайне: робота - дім, дім – робота.
Прилетів російський літак і кинув бомбу по військкомату - там все рознесло. Я був тут в окупації. Ми дев’ять місяців під руськими сиділи. Не було ні води, не світла, не газу. От такі труднощі.
Спочатку окупанти мирні були, спокійні, а вже з літа почали грабувати, виносити все з хат, машин відібрали кучу, беззаконня чинили.
Діти виїхали. Син в Миколаєві волонтерив, донька у Вінниці була - встигла виїхати. Жінка в Миколаєві в лікарні жила дев’ять місяців.
Найкращим був день деокупації. Наші хлопці, швидко цих орків погнали. Деякі навіть не встигли втікти, і їх люди в полон брали - народ скручував і здавав. Думаю, скоро дадуть їм по зубам.
