Я з села Покровське Нікопольського району. У нас ще, слава Богу, тихо було більш-менш - нам повезло. По Нікополю стріляють, а у нас тільки пару раз прилітало. Ми прийшли на роботу і почули, що стріляють снаряди. Тут через море навпроти - Енергодар.

В основному були фінансові труднощі. Роботу втратив, а мати після операції. Я працював в рибколхозі, а зараз не можна виходити на воду, бо на другому березі росіяни. 

Як вони гидко себе ведуть, ці росіяни! Там в росії людей, мабуть, не залишилося. Вони ненормальні.

Тітка моя з Києва поїхала в Германію жити, багато знайомих на війну пішли. Приємно вражає допомога від людей і різних фондів: те, що не кинули нікого, фінансово допомагають. Радує, що не кинули Україну, а найдужче - як молодь об’єдналася і допомагала солдатам. Тепер всі українці - разом.

Хочеться вже швидше відзначити нашу Перемогу. Знайду собі роботу і відразу поїду відпочивати в Крим.