Мені вже майже 68 років. Живу я біля Снігурівки, у селі Павло-Мар’янівка.

24 лютого я був вдома. Зранку встав, включив радіо, і там сказали, що наші аеродроми розбомбили.

Шокував, мабуть, перший обстріл, а так - потім вже звик до них. 

У нас не було окупантів - вони через річку були десь за два кілометри. Донька була в Снігурівці в окупації, то їм тяжче було.

В мене сильних стресів не було: я взагалі водолаз по спеціальності, то я без нервів. Моє життя вже прожите. Ну, живу поки.